Дзенькіт металу та гуркіт десятків молотів одночасно лунають на подвір`ї єдиної у Європі водяної кузні "Гамора". Тут чаклують майже півсотні ковалів із України та Білорусі. Майстри запевняють: створити з металу справжні мистецькі речі допомагає не лише вогонь та вміння, а й унікальна аура трьохсотрічної кузні.
Упродовж трьох століть вода змушує крутитися величезне дерев`яне колесо. Воно приводить у дію 120-кілограмовий молот. Кількох точних ударів по розпеченому залізу достатньо, щоб перетворити його на сапу чи підкову. Колись тут було 5 водяних коліс і 15 ковалів. Тепер – один. Михайло Пилипчинець каже: колеги заздрять йому, бо працює прадідівським способом.
Михайло Пилипчинець, коваль: "Ми 15 деталей виготовляємо: лопати, мотики, тяпки, підкови, гачки – різне, що заказують, з доброю душею допомагаємо".
Поруч з музеєм-кузнею просто неба – десятки горнил, кувалд, ковальських міхів та діжок для гартування металу. Учасники фестивалю працюють охоче. Кажуть: ковальство – не професія, а мистецтво. Під час свята майстри втілювали у металі звук.
Сергій Тяско, коваль, організатор фестивалю ковальського мистецтва "Гамора-2008": "Метал по-різному звучить, коли він холодний, гарячий. Тобто, звук – дійсно важливий. Плюс звук – це дуже широка тема, від музики до звуку як фізичне явище. Шумить вода – це теж звук. При такій широкій темі є можливість ковалям виразитися".
Організатори свята ковалів вірять: фестиваль допоможе зберегти унікальну кузню-музей, а ще сприятиме розвитку ковальства. Попит на ковані вироби зростає.
Михайло Менчул, голова оргкомітету фестивалю ковальського мистецтва "Гамора-2008": "Відновити оце ковальське ремесло, яке в Україні забувається, для того, щоб наші діти знали, як наші предки працювали і щоб навчити їх даному ремеслу, і щоб воно якомога більше ставало все більше-більше потрібним у нашій державі".
Частина викуваних виробів залишиться у музеї-кузні. Інші шедеври своєї творчості ковалі заберуть із собою.